Поговоримо!

Останні фото

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[Виставки]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
«Козацька слава у серцях у нас» (закінчення)
Переглядів: 2155 | Автор: Гість | Дата: 18.09.2019

Початок тут http://cbs-sribne.at.ua/publ/1-1-0-3



Читець 11.  Що дала українському народові Українська держава?

Прості люди цінували свою державу за те, що вона дала їм волю й землю та підняла їхню громадську гідність. Сотник Пилип Уманець 1653 р. писав до московського воєводи: «А що ваша милість писав до нас недавніми часами, що нам, простим людям, не годиться до воєвод листів писати, - то ми з ласкою Божою тепер не прості, а лицарі Запорозького Війська!.. Тепер у нас ні воєводи, ні старости, ні судді нема - Боже дай, щоб здоров був Богдан Хмельниць­кий, гетьман усього Війська Запорозького! У нас тепер пан полковник за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суд­дю...». Цей старшина розумів, скільки дала українському народові козацька держава.

 

Читець 12. Цікавинки козацького життя.

Незвичайним і різнорідним був козацький побут    

Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорозьку старовину. «Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі», - оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, - оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручу­вали вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.

Віталися козаки також на свій лад. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях,  гукали  «Пугу!  пугу! пугу!».

Господар вигляне у віконце і відповість: «Пугу!,пугу!». Тоді гість відзивається: «Козак з лугу!»,    а господар: «Повішайте там, де й наші коні», - тобто прив'яжіть коней до ясел і просимо до хати.     Запорожці ставилися з веселістю й охотою до жартів.  Особливо   любили   вони   вигадувати прізвиська товаришам. Того, що спалив із необережності курінь, звали Палієм; того, що розкла­дав вогонь над водою, називали Паливодою; тако­му, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашо­вара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

 

Читець 13. Дмитро Вишневецький увійшов в народні думи під іменем Байди безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневець­кий був першим, хто вирішив покласти край ту­рецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чима­ле військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецько­го султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благати­ме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст.

Смерть Д. Вишневецького була великою втра­тою для козацтва. І невипадково історики назива­ють його духовним батьком Січі.

 

Читець 14.  Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово «чайка» походить від тюркського «чаік-чаік», що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька де­сятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці на­пиналося вітрило.

Бували випадки, що козаки перевертали чай­ки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Потім серед турків ходили легенди про шай­танів у шароварах, які з'являлися із самісінького Дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із пер­ших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу - прообраз майбутнього перископа - стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з'явиться ту­рецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога ба­ласт викидався, човен несподівано зринав на по­верхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.

 

 

Читець15. У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман За­порозької Січі. Відомо, що з молодих років пов'язав він свою долю з козацтвом. 1761 року його, людину вже похилого віку, було обрано ко­шовим отаманом. Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Йо­го було нагороджено золотою медаллю з портре­том імператриці. Відомо також, що кошовий мав заслужену репутацію будівничого. З його ідеї і на його кошти з'явилися прекрасні церк­ви в Лохвиці, в Ромнах, а також у Межигірському монастирі.

Для історії зберігся лист генерал-губернатора князя Потьомкіна до кошового. Потьомкін за­певняв, що завжди при царському дворі буде відстоювати інтереси Січі і всієї України. Та не минуло й року, як Січ було зруйновано, а Петра Калнишевського разом із військовим писарем Гробою та військовим суддею Головатим ареш­товано. Калнишевського було завезено аж на Біле море, на Соловецькі острови. Там кошово­го замурували в казематі, залишивши тільки маленьку щілину, в яку йому подавали їжу; По­мер останній кошовий на Соловках у стодванадцятирічному віці.

Перед смертю йому дозволили їхати в Україну. Але гордий козак відповів, що, оскільки в Ук­раїні вже немає Січі Запорозької, то і йому біль­ше немає місця в Україні.

 

Читець 16. На овіяному козацькою славою острові Хорти­ця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700  років.   Товщина  його  стовбура  по   колу  - 6 м 32 см, діаметр крони - 45 м, висота - 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте не­подалік козацької вольниці - у селі Мала Хорти­ця під Запоріжжям.

І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. Може, вийшов вже вік дуба, а може причиною тому ґрунтові води, що високе піднялися після спорудження Каховської гідро­електростанції.

Група ентузіастів, щоб урятувати цю пам'ятку, вирішила створити мале підприємство «Запорізь­ка старовина». Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи.

 

1-а ведуча Оберегом кожної нації є її культура та духовні цінності, які передаються від покоління до покоління. Особливо це стосується традиційних свят, започаткованих ще нашими пращурами.
    Свято Покрови Божої Матері, яке православні відзначають 14 жовтня, має цікаву історію. Воно бере свій початок ще з візантійських часів. Коли Царгород, столицю Візантії, взяли в облогу, людям, які молилися в храмі за охорону міста, явився образ Божої Матері. Вона молилася разом з усіма і тримала покрову-омофор, якою потім накрила всіх людей у церкві. Царгород відбив напад ворогів, а ця диво-новина блискавкою рознеслася по світу. Від тієї хустини-покрови свято і дістало свою назву. По-кров-омофор став символом опіки і заступництва Пресвятої Діви Марії.

Образ Покрови був священним і для козаків Запорозької Січі. Козацьке військо обрало Пресвяту Діву Марію своєю покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом і ізбави нас від усякого зла».

 

2-а ведуча Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою грудку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посиплють могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.

 

1-а ведуча Нехай вже давно минули дні Запорозької Січі, але козацтво існує, як живиться в кожній людини прагнення до вільного та незалежного життя. Врешті решт, козацтво - це стародавній український варіант демократії, це втілення прагнення нашого народу на самовираження та національний суверенітет. У глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя.

Отже всіх козаків ще раз вітаю зі святом, і бажаю міцного козацького здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди.

Запитання для вікторини «Запорізькі козаки — наша слава навіки»

1.Хто був першим козацьким гетьманом?

         ( Байда – Вишнивецький0

2.  Як називались племена — предки українців?

                     (Слов'яни)

3.  На якому березі знаходиться Кременчук

                      (На лівому)

4.  Кого з гетьманів називали Байдою?

                         (Дмитра Вишневецького)

5.  Якої віри були козаки-запорожці?

                          (Православної)

6.  Хто старший чином — четар чи лейтенант?

                      (Ніхто, це однакові звання)

7. Як називали  приміщення де жили козаки?

                        (Курінь)

8.  Хто вважався Покровителькою та заступницею Січі?                                                

                        (Пресвята Богородиця Покрова)

9.  Який народний танець є і бойовим мистецтвом козаків?                                                                        

                                (Гопак)

10.    Як у минулому столітті називали українців росіяни?                                                               

                                   (Малороси)

11.  Назвіть фірмову страву козаків?            

                                      (Куліш) 


Всього коментарів: 0
Ім'я:
Email:
Код *:

Годинник

Профіль

Привіт: Гість



Гість, ми раді Вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь або ввійдіть під своїм ім’ям!

Опитування

Що Вам подобається читати?
Всього відповідей: 12

Погода у Срібному

Хмаринка фото

Наша кнопка

Срібнянська Центральна бібліотечна система