Поговоримо!

Останні фото

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[День бібліотек 2010, 2011]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Альбом:[Виставки]
Дата: 27.10.2010 р.
Автор: Bibliotekar

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
«Козацька слава у серцях у нас» (початок)
Переглядів: 3500 | Автор: Гість | Дата: 18.09.2019

1-а ведуча. Шановні друзі! Дозвольте привітати вас зі святом Покрови, святої покровительки всього роду ко­зацького. Це свято віднині є не тільки як на­родно-релігійне, а й національне. З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. І це недаремно, бо знання свого родово­ду, історичних та культурних надбань на­щадків, необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному житті.

 

2-а ведуча. Указом Президента України 14 жовт­ня оголошено Днем українського козацтва. Історія зберігає багато свідчень того, як вищою волею присвята Богородиця боронила наш народ, наше козацьке військо. Саме тому в Україні свято отримало другу назву – козацька покрова.

 

Читець 1. Термін «козак» вперше згадується в джерелі ХНІ ст. (у монгольській хроніці 1240 року) і походить із тюркських мов. Він означав «одинокий», «схильний до розбою, завоювання». У словнику половецької (1303 р.) «козак» перекладено як «страж, конвоїр».

У XVI в. в українськім громадянстві з'явилася нова, козацька, верства. Козаками називали спо­чатку людей, що йшли у Дике Поле для ловів і рибальства та на боротьбу з татарами. Це були най­частіше міщани з таких прикордонних містечок, як Канів, Черкаси, Брацлав та ін. Вони направля­лися весною на дніпрові притоки та на уходах, в гирлах рік, засідали на всякі степові «промисли». Далі за дніпровими порогами, на Запорожжі, ці ловці стрічалися з татарами й вели з ними парти­занську боротьбу - нападали на татарські оселі й забирали коні й худобу. Ці перші козаки перехо­дили з місця на місце, жили у шатрах, покритих шкурами диких звірів, або копали собі землянки у захищених місцях. Лови на звіра давали їм доволі м'яса, яке можна було солити, та цінні шкури на хутро. Козаки закладали також у деяких місцях лісові пасіки, борті, і збирали мед. Немалу користь давала сіль, що знаходилася в прибережних чорноморських озерах і лиманах.

 

Читець 2. Як утворилася Запорозька Січ?

Січ нагадувала велике городище, обведене частоколом, а від річки до річки тягся ще й глибокий рів.

Для боротьби з татарами наші степовики ор­ганізовувалися в озброєні загони. Спочатку це були неправильні ватаги, з різною кількістю учасників, під проводом виборних старших або отаманів. Старшували, звичайно, люди, що зна­ли військове мистецтво, - вояки з прикордон­них замків або й самозвані ватажки, що добули собі досвід у степових походах. До складу ватаг, окрім міщан, входили також різні захожі люди: селяни-втікачі, мандрівні ремісники, недовчені студенти, вояки з розбитих загонів - всякі без­захисні люди, що шукали собі щастя й долі в диких полях. Ці загони утворювалися зазвичай тільки на короткий час, на один похід, потім розходилися й знову збиралися на іншу справу.

Пізніше козацька організація прийняла стій­кіші форми. На Запорожжя почала прямувати шляхта відомих родів, особливо шляхетська молодь, що бажала зажити буйним, напівди­ким життям та добути собі славу в боротьбі з татарами. Приходили туди навіть представни­ки магнатських родів. Вони приносили із собою зброю, організаторський хист і воєнні плани. Князь Дмитро Вишневецький заснував на ост­рові Малій Хортиці оборонний замок, що став базою козаків у війні з татарами. Взявши його за зразок, запорожці почали будувати свої укрі­плені січі.

 

 

Читець 3. Які розміри мала січ?

Січ у різні часи мала різні розміри й різний план. Найчастіше укріплення були у вигляді неправильного чотирикутника зі сторонами по 200 метрів і більше. Для легшої оборони закла­дали січ на острові або півострові між двома річками на підвищеному місці. Довкола насипа­ли вал висотою до 10 метрів, а на валу ставили частокіл із паль, зі стрільницями. В'їзні ворота були укріплені високою баштою. У кількох міс­цях у валах знаходилися заховані хвіртки, яки­ми можна було не­примітно вийти з твердині. По­середині січової площі був широ­кий майдан, на якому відбували­ся козацькі ради. Довко­ла майдану стояли куре­ні - великі будинки, у яких жили запорожці, а також церква із дзві­ницею, пушкарня, скарбівниця та інші військові будови.

 

Читець 4.  Хто керував Запорозькою Січчю?

Січ була осередком, у якому буйно розвивало­ся козацьке життя. Запорозький устрій був суто демократичний. Основою й джерелом усього ладу було військо, зібране на раді. Рада збирала­ся або старшиною, б'ючи у військові бубни, чи з власної волі товариства. Рада вирішувала участь у воєнних походах, укладала союзи, розділювала січові землі, вела суд, вибирала гетьмана та іншу старшину. Товариство давало свою згоду криком, кидаючи шапки вгору. Рада, як усяке велике зібрання, легко піддавалася демагогічним гаслам, бувала у своїх рішеннях непередбачувана й перемінлива. Але значний вплив на вирішення різних проблем мали старші козаки, або січові діди, що були носіями січових традицій.

 

Читець 5. Чим займалися козаки у вільний від військових дій час?

Частина козаків із степових промислів вер­талася на зиму до своїх поселень. Повертали­ся зі здобиччю: з кіньми, худобою, вівцями, із запасами шкіри, воску, меду, солі. Продавали добуте міським купцям, відпочивали, гостюва­ли по господах і корчмах. У містах заводили свої запорозькі звичаї й установи. Вибирали собі отаманів та інших старшин, скликали свої ради, всі справи розсуджували у своєму суді. Не визнавали ніяких міських урядів і судів, не хотіли платити податків і данин, присвоювали собі такі самі права, як мали військові люди.

 

Читець 6.   Яку військову тактику використовували козаки?

Свої військові вміння козаки показували на суші й морі у боротьбі з татарами, турками та поляками. У відкритому полі вони боронилися таким чином: обозові вози розставляли кількома рядами, у чотирикутник, та з-поза цих рухомих стін обстрілювали ворога з рушниць і гармат. Особливу славу мала козацька піхота, яка чудо­во вміла використовувати місцевість - горбки, яри, річки, болота. Один учасник писав: «Коли козак не має води, болота або яру, то пропав - без них, як «глухий німець», нічого не вміє та, як муха, гине. Тим-то зима, коли вже копати не можна, коли ніяк водою не втечеш, - для нього суворий ворог. Але весна, літо, осінь - це його хліб, скарб, достатки й усяка фортуна». Козаків вважали за надзвичайних майстрів у мистецтві насипати вали й рити окопи, будувати редути й засідки. Під Хотином 1621 р. козацький табір був так укріплений, що встояв перед обстрілом турецької артилерії, що мала тоді світову славу. Ще більшої слави козаччина добула походами на Чорне море. Козацький морський човен був невеликий - довжиною до 20 м, шириною лед­ве 3-4 м, мав 20-30 весел, щоглу з вітрилом та пару легких гармат; вміщував 50-70 осіб. Коза­ки відправлялися з січі великим флотом, деколи навіть по 200-300 човнів, і несподівано нападали на побережні турецькі міста, щоб узяти здобич і визволити невільників. Не раз відважувалися нападати на султанський воєнний флот і з бою виходили переможцями, проявляючи незвичай­ну відвагу. Турецький історик Наїма писав про запорожців: «Можна сміливо сказати, що на всій землі нема людей сміливіших, що менше дбали б про життя, менше боялися б смерті».

 

Читець 7.   Чи була в козаків своя держава і символіка?

Завдяки перемогам Богдана Хмельницького утворилась козацька держава. Організація її мала військовий характер. Відзнаки державної та військової влади в козаків називалися клейнодами. До них належали гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Вони зберігалися з великою шаною.

Герб козацької держави - козак у кунтуші, підперезаний поясом, із шаблею зліва, у шап­ці; ліва рука підтримує рушницю, оперту на плече. Цей герб був також на козацьких корог­вах і на печатках.

 

 

 

Читець 8.   Які органи влади мала козацька держава?

Найвищою законодавчою установою вважала­ся військова рада, яка ще називалася повною або генеральною. Рада відбувалася за давні­ми військовими звичаями. На раду скликали, б'ючи в бубни чи літаври або стріляючи з гар­мат. Військо ставало на майдані у велике коло або півколо, відповідно до місця. Посередині ставили корогви та інші військові клейноди. Тоді виходив гетьман з усією старшиною - всі з відзнаками влади в руках, із непокритими голо­вами на знак пошани до війська.

На раді головував гетьман, а коли гетьмана не було, його заступав один із генеральних старшин, найчастіше обозний. Голові зборів допомагали генеральні осавули, що були немов посередни­ками між старшиною та радою. Вони обходили козацьке «коло», пояснювали суть справи й пи­талися думки війська. Рада заявляла свою зго­ду криком, кидаючи шапки догори. Перемагала та сторона, що мала за собою безсумнівну більшість. Коли партії були рівні, то не раз доходило до гострої боротьби, навіть на шаблях.

 

Читець 9. Які посади існували в козацькій державі?

Головою держави був гетьман. Він мав усю виконавчу владу й вирішальний голос у зако­нодавчих справах. Вів закордонну політику, призначав старшин, роздавав землі, вирішу­вав судові справи, керував військом. Гетьмана вибирало все військо на генеральній раді, що мала дуже святковий характер. Козаки окли­ками, кидаючи шапки, віддавали голос своєму кандидатові. Найважливіша хвилина була тоді, коли нововибраному гетьманові вручали до рук булаву й укривали його бунчуком і корогвою, - так символічним способом передавали йому владу. Гетьманська булава, срібна або позолоче­на, була прикрашена дорогоцінним камінням. На святкових виступах гетьман тримав булаву в руці, а зазвичай за гетьманом булаву ніс джура. Бунчук - це палиця до 3 м завдовжки, закінче­на металевим яблуком, з-під якого звисав кін­ський хвіст. Бунчук над гетьманською особою носив генеральний бунчужний, особливо коли гетьман був між військом. Знову генеральний хорунжий виступав із гетьманською корогвою. Гетьмана під час воєнного походу заступав один із старшин - наказний гетьман.

При гетьмані головні уряди мала генеральна старшина, до якої належали: генеральні - обоз­ний, судді, підскарбій, писар, осавули, хорун­жий і бунчужний. Це були немов би міністри козацької держави, що відповідали за різні ді­лянки державної управи.

Генеральний обозний керував воєнними запа­сами держави, під час війни проводив мобілі­зацію і мав нагляд над обозами. Під особливою його опікою стояла артилерія - гармати. Його помічниками були артилерійські старшини - осавул, хорунжий, писар і отаман. У полках були полкові обозні.

Генеральні судді керували в найвищому суді козацької держави. Відзнакою судді була «судейська ліска» - палиця, з обох кінців оправ­лена сріблом.

Генеральний писар був канцлером козацької держави, вів найважливіші внутрішні й закор­донні справи, укладав гетьманські листи та уні­версали до війська, вів переговори з чужоземни­ми послами, наглядав за державним архівом та генеральною канцелярією.

Генеральні осавули, їх було двоє, виконували військові функції - служили як ад'ютанти при гетьмані, командували окремими частинами ар­мії, оглядали військо. На раді пильнували по­рядок, на гетьманському дворі вітали послів.

Генеральний хорунжий і бунчужний мали під своєю опікою військові клейноди.

 

Читець 9. Який територіальний устрій мала козацька держава?

Територія держави ділилася на полки. У пе­ріод розквіту козаччини, в добу Хмельниччини, було 17 полків, пізніше на Лівобережжі - тільки 10. Полки розділялися на сотні, у сотнях були міста і села. Над полком владу мав полковник, над сотнею - сотник, у містечках і селах - горо­дові отамани. Кожен старшина мав не тільки військову владу, але й адміністративну, викону­вав доручення гетьмана, наглядав за скарбови­ми справами, громадянським порядком, судом, торгівлею та ін. Призначеному полковникові урочисто давали відзнаки його уряду.

 

Читець 10.  Де знаходилася столиця козацької держави?

Гетьманська столиця спочатку була в Чигири­ні, улюбленому місці Богдана Хмельницького, по сусідству з його батьківським хутором Суботів.

Пізніше, коли Правобережна Україна при­йшла в руїну, гетьманську столицю було пере­несено на Лівобережжя, до Батурина. Гетьма­ни резидували в батуринському замку, що був укріплений валами і зводним мостом. Коли геть­маном став Мазепа, він побудував собі кам'яні палати на Гончарівці під Батурином. Його світ­лиці мали вигляд справжньої резиденції воло­даря, збудованої за західними зразками.


Закінчення тут http://cbs-sribne.at.ua/publ/1-1-0-4


Всього коментарів: 0
Ім'я:
Email:
Код *:

Годинник

Профіль

Привіт: Гість



Гість, ми раді Вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь або ввійдіть під своїм ім’ям!

Опитування

Як Вам сайт нашої бібліотеки?
Всього відповідей: 13

Погода у Срібному

Хмаринка фото

Наша кнопка

Срібнянська Центральна бібліотечна система