
|
Ольгу Лаврентіївну Сидоренко з Подолу — скромну жінку трудівницю —
знають всі в нашому краї як автора «Срібнянської трагедії». Цієї
справді народної поеми, що обійшла кожну оселю в районі, відгукнулася
болем у всіх серцях за закатованих земляків німецько-фашистськими
варварами. Майже півстоліття Ольга Лаврентіївна тримла ті¬сні
зв'язки з районною газетою. І хоч довелося пережити в житті багато горя
— не зачерствіла, не огрубіла душа цієї доброї жінки. Її вірші сповнені
лірики, а поетичні образи злились воєдино з народ¬ною творчістю,
фольклором. У її новелах, зарисов¬ках віра в добро, любов до людей.
На 79 році пішла з життя Ольга Лаврентіївна Сидоренко -
народна поетеса, людина надзвичайної скромності і кришталевої
чистоти, велика трудівниця . Все своє життя вона працювала у
подільському колгоспі імені Кірова. Була шовководом, агрономом -
насіннєводом, вагарем. А ще виховувала і ростила семеро дітей. Рано
номер чоловік, тож весь життєвий тягар впав на плечі Ольги
Лаврентіївни. Але незгоди не зламали її добру душу. І коли
було важко, і в світлі хвилини писала вірші. Співала в них разом з
соловейком, схилялась над землею калиною у лузі, звеличувала у
віршах рідний край. Але, безперечно, на вершину поетичної слави
підняла її "Срібнянська трагедія".Немає напевно, в районі людини
старшого покоління, котра б не читала із сльозами на очах цього
реквієму загиблим землякам. Поему декламували із сцени в кожному селі.
|